Павло Бондаренко
Щойно вийшов в магазин. Заразом очима по вікнах пробігся.
В моєму будинку крім свічки в нашому вікні, ще в одному горить. На 64 квартири. В сусідній п`ятиповерхівці на 8 під`їздів нарахував 4 плюс одна неточно. А в будинку навпроти — жодної. Минулого року три свічки горіли. Може, хіба здвору одна-дві є…
В середньому на два наші будинки виходить 2%. ДВА ВІДСОТКИ…
Свічка в маркеті «Червоний» коштує 4 грн. 30 коп.
Четвертинка хліба…
Це при тому, що навколо міста десятки сіл, в яких від голоду загинули тисячі людей. В тому числі й родичі нинішніх міщан. Кожен восьмий помер. Лиш за 14 кілометрів звідси село, яке вимерло повністю.
Здавна українці шанували й пам`ятали своїх мертвих. Вважалося, що вони звідти дивляться на нас і на наші вчинки. Посоромити або забути своїх пращурів вважалося найнижчим рівнем деградації. Дном.
Тепер по ходу вшанувати пам`ять мертвих у нас — це раз на рік побухати на цвинтарі.
А Холокост згадують хай і не в кожній, але в більшості єврейських родин. Тому їхній народ досі живе всупереч усім напастям. А у нас…
А у нас халявного газу хочеться…
Може, дійсно, українці мають зникнути як нація? Якщо їм плювати на своїх померлих, на своїх героїв, на пролиту кров. Якщо «всьо равно як зарплату получать — гривнями чи рублями, головне — побільше»? Одні росіянами стануть, інші — поляками…
Про всяк випадок. Це не Донбас. Це Житомирщина. Центр України.
P.S. Пом`янемо своїх померлих. Тоді й пізніше. Усіх, хто уже не з нами. Нехай нас лише 2%…
Тетяна Пономаренко
«Народ, не имеющий национального самосознания, есть навоз, на котором произрастают другие народы.» П. Столипін.
Прикро, що більшість нашого населення не має національної самосвідомості.
Якщо люди не змінять своє ставлення до власної країни, вони неминуче стануть перегноєм для розвитку чужих народів.
Джерело