Настав час для плану Б.
Свіжі заяви агресора вустами Гризлова: Росія виступає категорично проти будь-яких змін до Мінських угод і погрожує Україні «непоправними наслідками».
Росія не віддасть Україні контроль над Державним кордоном — спочатку «особий статус» у Конституції, повна й безумовна амністія, вибори в ОРДЛО за присутності російських військ і техніки, і лише потім питання кордону (тобто ніколи).
Також ми знаємо, що Росія на окупованих територіях продовжує масово і за спрощеною процедурою видавати свої паспорти — скоро громадяни України залишаться там у меншості, якщо вже не залишилися.
Настрої мешканців ОРДЛО нам також відомі: понад дві третини підтримують Росію і своє майбутнє пов’язують з Росією — не з Україною. І не Росію — Україну там вважає агресором переважна більшість населення.
Тож кого, куди і навіщо українська влада хоче прискорено реінтегрувати за таких умов? І чим для України обернулася б така реінтеграція? Думаю, наслідки всім зрозумілі й вони невтішні.
Подібними заявами Росія прямим текстом, вже вкотре, дає усім, в тч Зеленському, зрозуміти: позиції і наміри сторін — несумісні, абсолютно протилежні. Для тих, хто ще чогось очікував від Мінську й ТКГ, теж має бути ясно: в осяжній перспективі всі переговори в будь-яких форматах — будуть безрезультатними.
Що далі робити? Оскільки план А, який Україна в ході переговорів намагалася реалізувати протягом 5+ років, виявився безперспективним, значить, настав час задіяти план Б. Що в план Б заклала українська влада, мені невідомо. Знаю, що там має бути. Як мінімум:
1 — визнання ОРДЛО окупованими територіями (окремим Законом);
2 — розбудова повноцінного Державного кордону вздовж лінії зіткнення, закритого для переміщення людей і вантажів, крім окремих випадків з гуманітарних мотивів;
3 — зміцнення оборонних рубежів вздовж нової лінії Державного кордону;
4 — всім українцям, хто не хоче жити під окупантом — надається можливість протягом трьох місяців виїхати на вільну українську територію; держава має допомогти цим людям з розміщенням і працевлаштуванням;
5 — надалі Росія як держава-окупант несе повну відповідальність за життя на окупованих територіях тих людей, які вирішать там залишитися, в тч за виплату ім пенсій і соціальної допомоги, за постачання води і електроенергії;
6 — проведення інтенсивних переговорів із зарубіжними партнерами і міжнародними організаціями з метою отримання їхньої допомоги для додаткового фінансування п.п. 2,3,4;
7 — пріоритетний розвиток власної армії і власної економіки для зміцнення обороноздатності й підвищення стандартів життя на вільній українській території.
Думаю, є розуміння, що жити за планом Б нам з Вами доведеться не рік і не п’ять років — напевно кілька десятиліть. Бо реінтеграція окупованих територій зараз, на умовах Росії, по суті знищила б Україну і є неприпустимою. Тож наберімося терпіння і сил.
Анатолій Гриценко
