Мир, який київська партія миру, мабуть, дійсно збиралася принести своїм виборцям, – це малий локальний, такий, що не відновлює справедливість, але дуже важливий і необхідний для країни, втомленої від п’ятирічної війни, мир, тобто припинення вогню і загибель людей на лінії розмежування. Не сумніваюся, що Володимир Зеленський щиро вважав: для цього миру треба просто перестати стріляти. Сподіваюся, що український президент уже починає розуміти, що Путін, без участі якого жоден постріл не пролунає з того боку, не перестане стріляти, поки він, Зеленський, перед ним не капітулює.
Путіну потрібна Україна, яка слухняно оголосить ОРДЛО легітимною своєю частиною при всевладді російських силовиків, яке зберігається там, при прямому політичному правлінні з Москви
На шостий рік війни настав час зрозуміти цілі і стратегію противника. До останнього свого подиху при владі Путін буде невпинно домагатися розчленування і знищення незалежної України. Після провалу лобового плану створення Новоросії Кремль обрав більш витончений сценарій – вштовхування в політичне тіло України ракової пухлини «ДНР» і «ЛНР», нічого в ній не змінюючи. Путіну не потрібні якісь додаткові шматки української території, йому потрібна вся Україна, яка під оплески Заходу, який скасовує антикремлівські санкції, проковтне наживку «відновлення її територіальної цілісності».
Путіну потрібна Україна, яка слухняно оголосить ОРДЛО легітимною своєю частиною при всевладді російських силовиків, яке зберігається там, при прямому політичному правлінні з Москви, при сотнях патріотів України, які нудяться в тортурних підвалах і їх навіть не вносять до списків для обміну. Ба більше, Україна стане відкритим гуляй-полем без того територіального кордону, який сьогодні на ділянці розведення сторін захищають підрозділи національної армії.
Всі розмови про «таких же, як ми, українців» спрямовані на одне: прибрати ЗСУ зі займаних ними позицій і відкрити «іхтамнєтам» шлях углиб країни
Всі розмови про «таких же, як ми, українців» спрямовані на одне: прибрати ЗСУ зі займаних ними позицій і відкрити «іхтамнєтам» шлях углиб країни. Про те, куди саме «іхтамнєти» будуть розповзатися, нещодавно повідав сам Путін, позначивши нову територію своїм указом, згідно з яким російські паспорти будуть роздавати в першу чергу не тільки жителям ОРДЛО, а й на всій території Донецької та Луганської областей, станом на 14 квітня 2014 року.
Це свідчить про задуми взяття Маріуполя і розширення ОРДЛО щонайменше до колишніх кордонів Донецької та Луганської областей, а далі вже як вийде. Саме цьому плану «відновлення територіальної цілісності» чинила опір українська «партія війни». У 2015-2016 році керівники Франції і Німеччини неодноразово приїжджали до Києва і вимагали змінити конституцію в напрямку так званої федералізації, але владі України вдалося тоді відстояти свою позицію, вказуючи на невиконання Росією взятих на себе зобов’язань щодо Мінським угод – виведення «іхтамнєтов» і військової техніки та повернення Україні контролю над її державним кордоном.
Десятки перемир’їв були зірвані Москвою саме тому, що постійна загибель людей на лінії розмежування була необхідна російській владі як засіб психологічного тиску на Україну з метою змусити її «возз’єднатися» з ОРДЛО.
Основний російський пропагандистський інструмент демонізації України – загибель людей під час перестрілок уздовж лінії припинення вогню. Причому звинувачують у цьому завжди виключно українську сторону. Але, як відомо з досвіду трагедій минулих років, відомо з самої сутності кремлівської влади, обстріли не раз влаштовували самі «іхтамнєти», щоб перед телевізійними камерами, привезеними оперативно, демонструвати жертви. Тож, можливо, заради того локального миру, якого так жадає українське суспільство, заради збереження життя військовослужбовців і мирних жителів дійсно варто «поцілувати лиходієві ручку» і підписати історичний документ про «відновлення територіальної цілісності України»?
Але, по-перше, лиходій, який уже лизнув української крові, ніколи не зупиниться, якщо йому не чинити опору. Так, припиняться постріли на лінії розмежування.
Однак після «братнього возз’єднання» зникне за непотрібністю сама лінія розмежування і постріли «доведених до відчаю шахтарів і трактористів» можуть пролунати в Маріуполі, Харкові, Одесі. А по-друге, є набагато кращий спосіб домогтися локального миру.
Практична цінність цих угод полягала в їхніх перших пунктах: припинення вогню, розведення сторін, звільнення затриманих осіб. Усі інші положення – це ненаукова фантастика. Ніколи Путін не віддасть Україні контроль над її державним кордоном, ніколи не виведе з її території своїх «зелених чоловічків». А для України так зване братське возз’єднання з ОРДЛО на путінських умовах дорівнює національному самогубству.
Припинення вогню досі не досягнуте саме тому, що російська сторона в ньому не зацікавлена. Для справжнього виконання ключового положення Мінських угод необхідна глибока демілітаризована зона з введенням у неї міжнародних миротворців. Тільки так можна припинити російські провокації і позбавити Кремль можливості періодично зривати припинення вогню і звинувачувати в цьому Україну.
Так, це заморожування конфлікту. Але те, що зараз намагаються нав’язати Україні, є набагато гірше.
Андрій Піонтковський
