Коли я чую, що «Украіне нужен мір», пригадуються мені страшні часи Батуринської трагедії, 311-ті роковини якої цього року.
Був там такий собі полковник Ніс, який так бажав миру, що вказав Меншикову на підземний хід.
Пам’ятаєте, який мир настав? — вирізали ціле місто, 16 тисяч — дітей, жінок, старих та вояків. По всій Україні пронісся страшний вихор страт.
А тих, кому «пощастило» — висилали до Сибіру, на Соловки та до Архангельська.
А потім, в оточеному драгунами Глухові провели страшну виставу на три дії — колесували очільників козацької держави, проголосили анафему Мазепі і — здогадались? — саме так! — провели ВИБОРИ!.
Гетьманську булаву, за режисурою царя, вручили полохливому 62-річному Іванові Скоропадському, і той склав присягу на вірність Петрові. Так почалась ера нащадків Івана Носа, яка після Полтавської битви на цілі століття наперед визначила долю козацької України як однієї з провінцій хижої імперії.
Невже Носи відберуть наш сьогоднішній шанс? Невже не зрозуміло, що ми отримаємо від цих миротворців? І який «мир» запанує на нашій землі?
P.S. На додачу — кілька коментарів під цією картиною від тих, що «адиннарот» — «Картинка порадовала! Называется «Уже скоро.», «хорошая картина, правильная».
Джерело