Ну, чому ви обурюєтеся його словам, що в СРСР було і гарне і погане? Ви ще не звикли? Давайте, я дам розширену цитату, а потім обговоримо. Отже:
«Були дуже складні часи, часи радянські. Ми знову були частиною іншої країни. Я сам народився в СРСР і хочу сказати: там були плюси, були мінуси, але там не було у людей права на свободу слова, права вибору, права приватної власності».
Отже, мінуси він окреслив. І то добре, що розуміє деякі реалії СРСР.
Тепер питання: а що він розуміє під «плюсами», якщо мінуси — це відсутність громадянських та економічних свобод?
І тут згадується те, що на жаль, засіло в головах багатьох наших співгромадян: «безкоштовні» квартири, які «давали», «безкоштовні» медицина та освіта, піонерські табори та «упевненість у завтрашньому дні». А, так, ще «найсмачніша і найякісніша» ковбаса по 2 рублі 20 копійок та пломбір по 20.
Що все «копійки коштувало».
Ну, правда ж — це те, що «совок» згадує передусім? Тому підозрюю, що і він це мав на увазі — більше нічого на думку не спадає.
Але біда в тому, що усе це — міфи. Міфи, які вкладено у доволі молоду людину, яка Радянський Союз практично не пам`ятає. Ким? Передусім батьками.
От би пан професор свого часу поясни своєму сину, що «безкоштовних» квартир в СРСР не було. Що професор в США мав зарплатню у 5 разів вищу ніж радянський. І на оті кошти, що радянському професору рідна радянська влада не доплачувала, і будувалися «безкоштовні» хрущовки. А американський професор мешкав у великому затишному особняку з прислугою.
Звідти ж і «безкоштовні» медицина (про якість її помовчимо) та освіта. Бо у 1980 році середня заробітна платня в СРСР становила 242 долара 56 центів (за офіційним курсом), а в США — 1042 долари 79 центів. Комуністи просто грабували громадян на зарплатах та високих цінах (ціни в США на продукти та товари широкого вжитку були удвічі нижчими, ніж в СРСР), більшу частину награбованого витрачали на будівництво танків і ракет, а меншу частину «кидали» на квартири, лікарні та школи.
Якби тато-професор усе це пояснив синові, той би не плів дурниць. Проте тато і сам малограмотний, тому гарантую — тужить за «совком», де йому «квартиру безкоштовно давали».
А шо таке свобода слова або право вибору порівняно з двокімнатною квартирою у панельній п`ятиповерхівці імені колишнього Першого секретаря ЦК КПРС?
Свободу на хліб не намажеш…
Так що ні, він — не ворог. Це називається «низький освітній рівень» та «обмежене світосприйняття». Наслідки «безкоштовної» радянської освіти і свобод. Укотре кажу — у нас під 70% таких, які ні мислити самостійно, ні самоосвітою займатися не навчені і не хочуть.
Інакше б він у тій таки Польщі не ніс моторошну ахінею (цитую):
«І ви знаєте, що якщо навіть взяти історію, то Конституцію, першу Конституцію в Україні, українську було написано Пилипом Орликом ще у 18-му сторіччі, але проголошено її тільки в 96 році».
Вони більшою мірою — жертви. Жертви радянської пропаганди, міфи якої, на жаль, за 30 років знищити не вдалося. Бо у нас не було і немає стрункої й потужної системи просвіти. Не освіти, а саме — просвіти.
Принагідно: про те, чого насправді коштували радянським людям «безкоштовні» квартири та багато іншого цікавого — в історичному розслідуванні, автором якого маю честь бути; та сама просвіта, про яку йшлося вище
«ТАЄМНА ІСТОРІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ».
Цю та інші книги вашого покірного ви (автограф гарантовано) ви можете замовити за посиланням: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html
Павло Бондаренко
