ЯК ДІД ВИХОВАВ ОНУКІВ ЗА ДОБУ!
Пригадую, як наша бабуся залишила нас з братом. Залишила з дідом. Треба їй було виїхати у справах. Нам по 8 років було. Вляглися спати, балакаємо, бісимося, сміємося.
Дід слухав, слухав і каже:
— А ну, швиденько спати. Завтра рано буду вас будити. Сніданок о дев’ятій.
Звичайно діда ми не послухали. Заснули за північ.
Дід будить нас о 8.30:
— Вставайте. Сніданок вже на столі.
— Ага, діду…
І спати далі. Пробудилися лише об 11. Сарай з продуктами замкнений. Ключі у діда в кишені. Бабця нам по п’ять разів сніданок підігрівала.
— Діду, а сніданок?
— Сніданок о дев’ятій.
Походили кругами, думаємо, ну і грець з ним.
— Діда, ми на річку.
— Їдіть. Обід за графіком- в годину.
Пішли. Приходимо о пів на третю. Сарай на замку.
— Діду?
— Вечеря о сьомій.
Після купання в річці жерти ой як хочеться, аж караул. До того ж, ще й не снідали.
За будинком був відритий льох. Там стояли дві трилітрові банки з вершковим маслом. Так ось…. Два восьмирічних хлопця їли це масло пальцями з банок.
19:00. Ми вже сидимо за столом. Дід накладає нам в миски гречану кашу. Я починаю їсти. Братик кашу відсуває:
— Діда, я таку не їм. Мені бабуся розсипчасту робить.
Дід, мовчки, забирає миску:
— Сніданок о дев’ятій.
— Діду, діду, та не прибирай. Я з задоволенням з’їм.
Наступного дня ми з братом з однієї побудки сиділи за столом о дев’ятій.
Ось таке виховання. За добу. Без ору, нотацій і умовлянь …..
Олег Вишняков
