Мене пограбували. Це сталося не сьогодні — місяць тому, в останній день лютого. І я не збиралася розповідати про те, як група покидьків «відкрила» мою хату (принагідно дякую, що з кішкою все Ок), якби не одне АЛЕ.
У мене забрали ювелірку, зроблену руками найкращого у світі батька Сергей Степаныч Омельянчук, готівку (десятки тисяч гривень) і новенький Макбук у плівці. Мені перевернули дороги дригом все моє життя і, бляха, перевернули навіть білизну. Змусили озиратися, відчувати незахищеність та злість.
Та не це насправді журить мене. Найбільша жесть — це те, що я (не сама, звісно) встановила ім‘я ймовірного підозрюваного, а поліція — ні. Що я у перші 12 годин після пограбування опитала чи не всіх свідків, а поліція (наскільки мені відомо) — досі не допитала ймовірного злодія. Пабам))))
А найбільша несправедливість (тут мені палає і бомбить), що офіцери ВСІХ можливих силових структур (геть всіх), як один, розвели руками: «Вибач, Олю, ти хороша. Але у твого підозрюваного «каса» в МВС. Нічим тобі не допоможемо». Ще раз. Каса в Міністерство внутрішніх справ.
Ви ****** там зовсім? Ви в собі ващє, пацани?
P.S. На фото: ймовірний підозрюваний. Його звати Прідон Бібішадзе. Він — громадянин Грузії, який з високою ймовірністю пограбував мою квартиру, і 99,99% «виніс» у серпні 2020-го квартиру на Троєщині.
Нічого більше не пишу, бо я місяць трималася з останніх.
UPD. Справедливості заради: зі мною оперативно зв’язалися з МВС.
Пообіцяли перевірити інформацію, як про те, чи можна пов’язати квартирні крадіжки (мою і ще однієї потерпілої), так і про «касу/кришу». Маю надію на зрушення та справедливість
Olga Omelyanchuk