Ще тиждень тому нам казали, що ми даремно обурюємося заявами Кравчука. Він, мовляв, як досвідчений і хитрий політичний діяч, говорити буде одне, а на ділі боронитиме інтерес України.
Ну ось. Кравчук везе окупантів інспектувати позиції українських військ. Це вже не слова, а дії. Тож далі дискусії щодо цього дуету радянських номенклатурників у ТКГ позбавлені сенсу.
Але скажу й про інше. Пригадую ще ті часи, коли Кравчук перетворився з радянського функціонера на об‘єкт обожнювання для патріотичної спільноти. У певні роки його сприймали мало не як ортодоксального націоналіста, переконаного західника і вартового Української держави. Потім, правда, було СДПУ(о). А тепер й окупаційні інспектори на наших позиціях. Що цілком закономірно для совєтського чинуші.
Тож не робімо гетьманів і кумирів з людців, які добру частку свідомого життя завзято прислуговували російській імперії, її спецслужбам, церкві чи культурі. Це або кон‘юнктурники, або вороги. Вони можуть перевзуватися в українські шузи і навіть пустити сльозу під «червону калину», але від того вони не стануть справжніми і тямущими державниками. Цим треба жити і горіти. Бо чим горщик накипів, тим і смердітиме.
Нема на те ради. У мене лють і розпач.
Зараз багато хто пише про цю ганебну інспецію позицій наших військ. І знову пішли в обіг поняття: сепари, бойовики, терористи. Ще тільки бракує повстанців і ополченців.
Невже так важко раз і назавжди застановити собі, що ті, хто воюють проти України, є окупантами або окупаційними військами. Абсолютно всі — від місцевих алкашів до зайшлих військових. Так правильно і грамотно.
Бо називаючи їх сепарами чи бойовиками, ми визнаємо, що в Україні громадянська війна. Якщо ми називаємо їх терористами, то ми деактуалізуємо факт міжнародної війни Росії проти України.
Вникніть в це, черговий раз публічно промовляючи. Це важливі деталі. Бо війна ведеться і в інформаційному просторі. Війна за ясність і свідомість.
Михайло Басараб
Президент здає країну: вагомі причини чому ми сьогодні їдемо з РОК-інспекцію до Зеленського
Джерело