ПРИТЧА ПРО СУМНУ КУРОЧКУ
Маленька сіренька курочка сиділа на галявинці поруч зі своїм курником і дуже сильно сумувала:
— Я бідна, нещасна. Півні мене не розуміють, кури мене ображають. В курнику темно, глухо, порожньо, сумно.
Загалом, сиділа вона і страждала. І в цей момент повз неї пролітала величезна біла птаха. Вона почула слова курочки, приземлилася поруч і сказала:
— Не переживай, курочко. Хочеш, я тобі допоможу полетіти в прекрасну країну, де ти будеш щасливою?
— Ні, — сказала сіра курка. — Це неможливо —
курки не можуть літати.
— Ну і що? — відповіла біла птаха. — Я навчу тебе.
— Ні, — сказала сіра курка. — У мене дуже маленькі крила для цього.
— Не переживай, — промовила біла птаха. — Хочеш, я посаджу тебе собі на спину, і ми полетимо разом?
— Ні, — зітхнула сіра курка. — Я прилечу туди,
і мені не буде де жити.
— Не переживай, — обнадіяла її біла птаха.
Я допоможу тобі зробити так, щоб у тебе було житло.
— Ні, — сказала сіра курка. — Що я буду робити одна? Мені буде сумно.
— Не переживай, — посміхнулася біла птаха. — Я допоможу тобі знайти півника.
— Ні, — сказала сіра курка. — А раптом цей півник виявиться злим і недобрим ?
— Не переживай, — зітхнула біла птаха. — Я навчу тебе жити так, щоб в твоєму житті зустрічалися лише чудові півні.
⠀
— Ні, — сказала сіра курка. — Таких птахів не буває
на світі.
— ТАК ПІШЛА ТИ ДО СРАКИ! — закричала біла птаха, розпустила величезні крила і полетіла …
А маленька сіренька курочка лише ще раз переконалася, який несправедливий світ, в якому вона живе і як погано до неї ставляться оточуючі.
З інтернету. Автор невідомий.
Джерело