Вчора 31.07 в поїзді «Маріуполь-Київ» близько 3:00 на мене було скоєно напад.
В купе я була з сином. Прокинулася від ударів по голові. Невідомий пробрався до нашого купе, вдягнений був дише в труси, заблокував двері і почав бити. Притиснув до ліжка. Тримав за горло і бив багато разів. Я кричала, прокинувся син. Син почав кричати і просити «Не бити маму», на що невідомий розвернувся і хотів вдарити сина. Я затримала удар, пообіцявши, що зроблю все що завгодно, або би він не бив сина.
Чоловік перестав агресувати, зняв труси і почав до мене приставати. Я попросила, щоб трішки зачекав, адже син ще не спить і це все бачить.
Ввесь час допоки я заспокоювала сина, голий чоловік з ерекцією гладив мені ноги і цілував їх, на мої пручання говорив «Будь умничкой, будь хорошей девочкой и больше не пострадаешь».
Я зрозуміла, що потрібно якось вивести чоловіка з купе. Я запропонувала йому вийти, щоб син нічого не бачив. Він погодився, обгорнувся в простиню, вивів мене з купе і завів до свого купе. Двері за мною заблокував на верхній замок.
В купе на столі була розрізана диня, з якої стирчав ніж. Тож кричати не було сенсу. Я боялася, що якщо він спроможний на побиття невиної незнайомої жінки, то зарізати ножем, щоб не кричала — не проблема.
Чоловік зняв простінь і почав приставати.
Але в той час мій син почав плакати і кликати мене.
«Ось він шанс на порятунок» — подумала я, і запропонувала вийти і піти заспоїти сина під предлогом, що дитина може розбудить усіх.
Чоловік мене відпустив але сказал, щоб я повернулась, інакше він мене знайде і буде гірше.
Вийшовши з купе, я забігла до сина і ми босоніж побігли до провідниці. Та спала і не розуміла, що робиться. Чоловік голий по вагону біг в нашому напрямку. Зрозумівши, що тут захисту не знайду, ми побігли до іншого вагону, де я почала кричати і стукати у всі двері. Найгірше те, що ніхто не зреагував. Але про це потім.
Ми знайшли захист у провідниці цього вагону.
До Києва залишалось їхати
більше трьох годин.
Щоб ви розуміли частих зупинок цей потяг не робить. Тож у мене
був вибір: або зупиняти потяг серед ночі невідомо де і чекати на поліцію, або чекати до Києва. І я обрала другий варіант.
Начальник поїзду дав розпорядження, щоб невідомого охороняли і не дали змогу йому втекти. Адже той грозився натиснути стоп кран, вибити вікно.
О 7:11 ми прибули на станцію
Київ Пасажирський, де нас
чекав наряд поліції, викликаний
МОЇМ ЧОЛОВІКОМ!
Невідомого затримали.
Продовження та подробиці пізніше
Anastaisha Lygova
