Війна закінчується перемогою або поразкою. Цю істину повинні усвідомити як суспільство, так і влада. Попри надзвичайні зусилля, котрі українська влада вкладає у налагодження миру на Донбасі, потрібне чітке усвідомлення з яким ворогом ми маємо справу.
Наївність нинішнього Президента України стосовно того, що можна домовитися з Кремлем шляхом узгодження інтересів України і Росії несе у собі велику небезпеку. Теперішній кремлівський режим ніколи не сприйме Україну, як суверенну державу. Щоб не відбувалося, а для Путіна і його оточення Україна є «ісконно русскімі зємлямі». Президент України у їхньому сприйнятті – це «гєнєрал-губєрнатор» частини їхньої території. А в ситуації неконтрольованих Кремлем виборів – він сприймається ще й як «самозванєц».
Потрібно розуміти ставлення росіян до України. Для молодого покоління (до 30-ти, частково 35-ти років) Україна є де-факто незалежною державою. Для старших поколінь незалежність України є нонсенс. Усі вони, у переважній більшості, ненавидять нас. Одні за те, що українці є вільними людьми, а вони перебувають у рабстві. Інші – за те, що осмілилися на відрив від Росії і власне державне будівництво.
А всі разом вони хворіють хворобою «імперськості». Українці байдужі до всіляких імперій. Більше того, ми визнаємо право народів на самовизначення – святим. А психологія росіян з дитинства формується на постулатах «вєлікой і нєоб’ятной страни». У наш час політична еліта Росії неспроможна сформувати національної ідеї. Тому вони замінили її манією величі («всєм покажєм кузькіну мать»), котра насаджується у підсвідомість усіх громадян Росії. Власне з цих причин 86 % росіян об’єдналися довкола Путіна у 2014 р. під гаслом «Крим наш». Вони готові терпіти злидні заради «вєлікой і нєоб’ятной», але ніколи не пробачать найменших територіальних втрат.
Для Кремля найбільшою загрозою є стабілізація і розвиток України. Тому вони прикладають максимальні зусилля для того, щоб у нас панував безлад, розгардіяш, а ще краще – хаос. Анексія Криму, агресія на Донбас є неоголошеною війною Росії проти України. Вони сподівалися, що Україна впаде у вир внутрішнього взаємопоборювання, розвалу на частинки.
А це дасть підстави оголосити Україну територією настабільності і загрози міжнародній безпеці, щоб загарбати Лівобережжя і розділити нашу країну на частки, котрі мали б відійти до складу сусідів.
Однак, єдність українців, зупинення дій різних сепаратистських рухів, зірвала плани Кремля, змусила світове співтовариство хоч якось реагувати на агресію Росію. Єдністю українці здобули перемогу у 2014 р. Єдність є запорукою нашої майбутньої перемоги над ворогом.
Усі домовленості про припинення вогню є тимчасовим перемир’ям. І немає значення, як довго воно триватиме. Боротьба з Кремлем за нашу Самостійну державу триває кілька століть.
Вона завершиться тоді, коли паде Московська імперія. Ми – сильна нація.
Нам потрібно постійно нарощувати нашу силу. І у цьому є одне з головних завдань влади. Бо Україні призначено бути тією Силою, котра поставить край пануванню варварської Московії.
Микола Карпюк