Зараз напишу страшні речі і, так, будуть паралелі з Україною…
Що мене найбільше вразило у книзі «Примирення…» Енвера Джулімана і тепер не полишає мою свідомість, так це спогад боснійця про те, як за декілька днів до нападу сербів, серби, які проживали у боснійських містах, почали їх залишати, бо їм повідомили, що за кілька днів зачистять боснійців і тоді можна буде повернутись.
Щоб уявити всю дикість ситуації, потрібно знати наступне — після розпаду Югославії утворились незалежні держави в кордонах колишніх республік. Але Сербія(старший брат всіх інших республік) не погодилась з такими кордонами.
Тому, як і наш старший брат, підтримала фінансово, політично і зброєю сепаратистів чи так би мовити «Республіку Сербську» на території Боснії і Герцеговини. У 1992 там почалась війна. Серби вирішили очистити від боснійців частину Боснії, проголосити незалежність цієї частини і в подальшому приєднати це «днрлнр» до великої Сербії.
І от уявіть собі, боснієць згадує, що його друзі серби, з якими він виріс і жив в одному місті, просто виїхали на три дні перечекати поки інші серби вб»ють боснійців, і його не попередили. Ну, ви розумієте, що таких історій там були тисячі…він про це згадує як про явище.
Зрештою відбувся геноцид боснійців. Християни серби спалювали хати мусульман боснійців, масово гвалтували їх жінок, вбивали чоловіків….морили голодом (є зафіксовані факти масових смертей від голоду в Сребрениці, яку оточили серби і потім знищили там більше 8 тисяч чоловіків-боснійців. Екскаваторами загрібали тіла у ями і тільки по ДНК
там більш менш ідентифікували загиблих).
Люди, це 1992-1995 рік — це не середньовіччя, це вже після Другої світової….це Європа, хай не західна, але менше з тим.
Тепер готуйтесь…ще інформація для роздумів.
На момент різанини в Сребрениці, яку ще називають геноцидом боснійців, там стояли миротворчі війська ООН (військові Голандії та Франції). Так от голандців визнали винними у тому, що вони не надали прихисток боснійцям, ті бідні тікали від смерті до табору миротворців. У кримінальному провадженні зафіксовані свідчення, як на очах в миротворців серби різали, гвалтували боснійців, але ніякої допомоги не було. Визнав це Верховний суд Голандії, що безумовно викликає повагу до держави, хоч і не зменшує провину її військових.
Звісно, напрошуються паралелі зі ставленням Росії до своїх сусідів. Вона теж воює з колишніми республіками…. Але це ще не все.
Росія підтримує Сербію в ООН, а Сербія Росію. Ворон воронові око не виклює.
Росія у 2015 році, наклала вето на Резолюцію Радбезу ООН про геноцид у Сребрениці, де серби у 1995р. вбили 8 тисяч боснійців. Росії текст резолюції здався надто сербофобським.
Ну і далі дежавю… просила про це Росію не сама Сербія, а офіційно звернулось боснійське «днрлнр», яке зараз має навіть свого президента.
p.s. Я теж після початку російсько-української війни збагнула, що серед сусідів і тих з ким виріс можуть знайтись люди, які на три дні покинуть місто, поки нас зачистять, і не попередять….
Та, власне, на сході це вже відбулось. Як розповідають мені наші люди, яких вигнала з домівок війна, коли в Україну вторгнувся агресор, частина місцевих людей стала на його бік і взяла участь у переслідуваннях тих, с ким разом росли, вчились….
Такі історії має кожна війна, бо вона зриває з людей маски.
Anna Maliar
Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності посилання на puer-press.org.ua, а також на сам матеріал!
Все буде Україна!