Дуже боляче. Все розумію, але не можу не написати.
15-річний Даня Дідик йшов попереду колони з українським прапором під час ходи гідності в Харкові у 2015 році. Терористи, які спостерігали за рухом колони і підірвали вибуховий пристрій з телефону, не могли не бачити, що до вибухівки підходить дитина.
Але вони натиснули кнопку і вбили Даню і ще трьох українських активістів. Нелюдів збираються відпустити на свободу. Я щойно дізнався, що росіяни включили в список на обмін Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова.
Встановлена ними в снігу МОН-100 це два кіло тротилу і чотириста 10-мм шариків зі сталі.
Коли тротил вибухає, вони летять на 120 метрів вперед. І цей сталевий дощ мав викосити десятки людей. Більшість врятувала «Газелька», яка раптово стала між міною і натовпом. Маленький патріот Даня і ще троє українських активістів загинули.
І в моєму рідному Харкові після теракту, ще довго не було ходи з українськими прапорами. Ці покидьки саме цього й хотіли. Щоб Харків, де тисячі латентних сєпарів досі чекають на «русское наступление», боявся.
Цього хотіли й ті люди в Росії, які мали заплатити Дворнікову, Башликову і Тетюцькому за цей страх і смерть харківських патріотів.
Майже триста наших полонених в Росії та на окупованій території. Їх треба витягати. Достатньо послухати розповіді про тортури від тих, хто повернувся звідти. Питання в тому – яка ціна.
Що відчуватимуть батьки Дані, коли вбивць просто відпустять до Росії. На честь Дані Дідика пропонували назвати харківську школу, де вчився маленький патріот. Хтось впливовий зробив так, аби цього не сталося. В мене все
Andriy Tsaplienko
