Вчора псевдожурналіст Гордон опублікував своє інтерв’ю з Гіркіним. Цим він вкотре довів, що не є журналістом чи медіа, а просто заробляє на транслюванні клікабельного «будь-чого». Але він і його контент лише черговий приклад значно більшої проблеми.
Цей випадок яскраво демонструє ситуацію стосовно того, який медіаконтент продукується в Україні, з якою метою, і чому українцям доводиться його споживати.
Уявіть систему труб з російським газом, що проходить територією України.
Роками РФ разом з Путіним використовувала цю систему як інструмент для просування своїх інтересів, наративів, посилення контролю та втілення своїх геополітичних амбіцій.
Така сама система існує в медіапросторі. Вона включає мережу телеканалів, сайтів, блогів, які працюють в Україні чи на українську аудиторію.
Але при цьому контролюються (прямо, опосередковано або частково) олігархами, російськими спецслужбами або недобросовісними людьми, які готові поширювати будь-що за гроші.
Ці ресурси безперешкодно транслюють свої меседжі та постачають різний контент на широкі аудиторії. Чому? Коротка відповідь — бо в Україні бракує інвестицій у власний культурний контент. А якщо не підтримувати власну культуру — нас годуватимуть чужою.
Уляна Супрун