Моя донька залишилась в Ухані…
Моя дівчинка 12 лютого вже чекала евакуаціі і зібрала речі…Але, після чергового відкладеного польту і висловів співвітчизників «нехай там сидять і не розносять заразу» розпакувала чемодан. «Мамуль, я не знаю, що страшніше- коронавірус чи те, як нас можуть прийняти на Батьківщині». Моє дитя, якій лише має виповнитися 20 років, відчула те, що учора трапилося у Санжарах.
Ми плакали в один час на відстані 10000 км.
А сьогодні я дізналась, що люди, з якими щодня віталася, підтримали акцію протесту в Санжарах.
Я хочу заспокоіти всіх давньою народною приказкою: » якщо доля згоріти у вогні, то у воді не втопишся».
А людяність має залишатися в серці за будь- яких обставин. Ми всі ходимо під Богом. Хай Бог оберігає вас і ваших дітей, онуків, наповнює серця добром і розумінням.
А моя донечка, моя пташечка сумує за рідними місцями і всім шле щирі вітання😍😍😍😍
Наталія Штиба
Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
Будь-який передрук матеріалів з сайту може здійснюватись лише при наявності посилання на puer-press.org.ua, а також на сам матеріал!
Все буде Україна!