У понеділок, 26 січня, збройні формування бойовиків ДНР зайшли на колишні позиції українських військ в зоні розведення біля Петровського та влаштували обстріли своїх позицій. Як повідомили у штабі Операції об’єднаних сил, ця показуха відбулася під наглядом камер спостереження ОБСЄ.
Військовий оглядач Михайло Жирохов вважає, що російські «проксі» не пішли із зони розведення, а залишилися там, тож тепер контролюють панівні висоти та мають можливість для наступу на позиції сил ООС. Таку думку Жирохов висловив «Апострофу».
Я не дуже вірю, щоб бойовики займалися обстрілом своїх сил із колишніх українських позицій в зоні розведення №3 – Петровське і Вікторівка, бо у них немає потреби для формування іміджу. Заходячи у зону розведення заради таких провокацій, бойовики наражали б себе на велику небезпеку нарватися на міни чи потрапити під мінометний обстріл. Вважаю, що бойовики просто зайняли позиції, які були залишені нами у листопаді. Наші ж формулюють офіційну версію за принципом «аби чогось не сталося». Якщо ситуація буде погіршуватися, будуть інші заяви. Якщо ситуація піде на спад, все залишиться на рівні одноразової провокації. Є політичні рішення щодо встановлення миру, домовленості, про які говорить президент Володимир Зеленський — і щодо цього формулює свої заяви керівництво ООС. Але ігнорувати факт, який зафіксували в ОБСЄ – неможливо. Великий плюс в тому, що ми вперше офіційно визнали захоплення наших позицій.
Пункту про відведення військ немає у Мінських угодах. Це виключно ініціатива Путіна ще за 2016 рік, яку тоді формально підтримав Порошенко. З Петровського демонстративно вивели війська, але через три дні повернули на місце. Новому українському президенту Путін «надув у вуха», що це буде дуже гарна миротворча ініціатива, і Зеленський на це купився.
Зараз міністр оборони отримав картину реального справу речей на фронті, у суспільстві панують загальні негативні настрої, а українські війська зазнали величезних для позиційної війни втрат – загинули 11 військовослужбовців за 20 з лишком днів. Від усього цього приходить розуміння, що позиції треба змінювати, а миротворчі ініціативи нашого президента не відповідають інтересам України. Ми отримали холодний душ, який старі нові обличчя у Генштабі приводить до тями. Згадують, що відведення немає у Мінських угодах, що воно не має гуманітарного значення – обстріли житлових районів продовжуються. Тож починають розуміти, що відведення не має жодного сенсу.
Подальший розвиток ситуації залежить від того, якими будуть позиції переговірників у Мінському форматі. Якщо Росія дотисне розведення на ще трьох ділянках, для України це буде дуже погано. Зараз планується відведення в трьох точках з боку України і шести з боку ОРДЛО. Узгоджена лише одна – на напрямку КПП «Гнутове». Це на Приазов’ї. Фактично це відкриває наступ на Маріуполь, але в стратегічному плані цей напрямок має мінімальне значення – там степова зона і дуже мало населених пунктів.
Що стосується рішення розвести війська на трьох попередніх ділянках — воно було хибним. Зараз бойовики перебувають у Станиці Луганській під виглядом представників Спільного центру з контролю та координації. У селищі Оріхове на підступах до Золотого-4 бойовики влаштовують провокації із обстрілами мирних мешканців.
Між Вікторівкою і Петровським знаходяться так звані «панівні висоти», які у степовому районі дуже важливі. Ми їх контролювали і від них відійшли, таким чином втративши критично важливий для степової зони вогневий контроль на 10 км фронту. Зараз наші військові перебувають в низині. Таким чином, створюється дуже невдала обстановка – навіть пересування ворога ми не можемо бачити через втрату спостережних пунктів.
Взагалі, в ОРДЛО зараз готові до локального наступу в одному із місць на лінії розмежування. Для глобального у них немає ні сил, ні засобів. Петровське і Вікторівка – це танконебезпечний напрямок, але є деякі моменти. Знаючи, що бойовики можуть почати наступ, наші військові робили мінні поля – там мінами територія просто засіяна. Тому якщо в ОРДЛО вирішать почати наступ, то втрати будуть великими.
Джерело
